МИХАЙЛО КСІДА: «КОЛИ ЛЮДИ НЕ ВТОМЛЕНІ ВІД ЩОДЕННОГО ЖИТТЯ, ТОДІ З'ЯВЛЯТЬСЯ ЧАС ТА БАЖАННЯ ПІТИ НА КОНЦЕРТ»
Молодий одеський музикант, лауреат міжнародних конкурсів та соліст Одеської філармонії Михайло Ксіда розповідає про участь у некомерційному концерті сучасної музики спільно з ансамблем B-Sight у німецькому місті Аахен, викладачів Кельнської вищої школи музики та ставленні німців до розвитку локальних культурних індустрій.
Партнерство з B-Sight
Музичний колектив B-Sight створює та грає концептуальну європейську музику, імпровізує та експериментує з новими стилістичними категоріями. Гурт складається з студентів та випускників Кельнської вищої школи музики, однієї з найбільших консерваторій Європи, що розташована в місті Кельн з філіалом в Аахені. Ансамбль є інтернаціональним та в своїй творчості просуває ідеї мультикультуралізму. До його складу входять два вихідці з України, два — з Німеччини та з Литви. Інструменти — скрипка, фортепіано, гітара, віолончель, тромбон.

З Кирилом, піаністом B-Sight, ми разом навчалися в Одеській музичній школі ім. Столярського, потім він переїхав в Аахен, вступив до місцевого відділення Кельнської школи і почав займатись сучасною академічною музикою. Ми вже мали досвід співпраці, зокрема спільні концерти.
Кельнська вища школа музики
Поїздка тривала два тижні і в кінці цього строку ми мали відіграти концерт. Але крім основного, нам ще вдалось взяти участь у виступі голландської композиторки Синтії ван Ейден, яка там викладає.

Коли ми почали готуватися, у нас виникли деякі складнощі з прочитанням текстів і ми звернулись до Синтії за консультацією. Вона прослухала наше звучання і запропонувала приєднатись до її концерту підготовленої імпровізаційної музики. Синтія пише дуже цікаві партитури, експериментує в області форми. Це схоже на керовану імпровізацію, як у американського композитора-авангардиста Джона Зорна, коли він показував картки і музиканти знали, як звучали в цю конкретну хвилину. Тільки замість карток — аркуш, на якому написано патерн для певного інструменту і потім графічна схема. Це наче прописана імпровізація на певному патерні. Тобто ти можеш робити що завгодно, але по графічній схемі.
У Кельні я познайомився з професором з кларнету Рейнхардом Фенебергом, побував на його відкритому уроці, і мені навіть вдалось взяти у нього майстер-клас. Це був надзвичайно цікавий досвід. По-перше, у Німеччині, Австрії та Швейцарії музиканти грають за німецькою системою, в той час як весь світ, і ми зокрема, граємо за французькою. По-друге, в консерваторії мені завжди казали, що я граю тихо — пострадянська школа гри на духових інструментах достатньо голосна. А професор Фенеберг навпаки запитав, чому я граю так голосно, хоча це було «піано». По-третє, що стосується темпів та динаміки — в них все зовсім по-іншому, стримано, по-північному.

Німеччина і концертна діяльність
Концерт був з вільним входом. Коли ми розвішували афіші по місту, до нас підходили люди і цікавились подією. Тобто в місті відбувається певний культурний процес і можна невеликими зусиллями організувати івент, на який прийдуть глядачі. Це дуже відрізняється від наших реалій. В Україні без фінансових вкладень доволі важко продати подію.

Можливо це пов'язано з авторським правом, якого суворо притримуються в Німеччині. Тобто, якщо хочеш послухати виконавця — маєш заплатити. Тому в них таке жадібне відношення до музики. Багато моїх друзів грають в Німеччині і мають популярність. В Україні ми ще маємо до цього прийти, спочатку задовільнивши базові потреби населення. Коли люди не втомлені від щоденного життя, тоді з'являться час та бажання піти на концерт.
Для мене було незвично бачити велику кількість людей похилого віку серед відвідувачів, які, незважаючи на складність музики, не виходили із зали. В Одесі, наприклад на фестивалі «Два дні і дві ночі сучасної музики», я звик бачити досить невелику кількість людей, при чому це молодь, по якій одразу видно, що вони цікавляться сучасним мистецтвом.

У Німеччині є громадські спільноти, які підтримують певний театр чи оркестр. Тобто коли муніціпалітет вирішив закрити оркестр, жителі міста самоорганізувались і домовились платити грошові внески. Для багатьох це справа честі, аби культура розвивалась.
Здобуті навики та нові проекти
Обмін досвідом і співпраця з європейськими колегами сприяла розумінню тенденцій у сучасній актуальній музиці, і, як наслідок, покращенню виконавчої майстерності.

Робота з Синтією була дуже корисною, вона показала нам варіанти трактовки допустимі в традициях нової музики. Тобто я отримав навик швидкого прочитання незвично написаних партитур, а також познайомився з графічними партитурами. На додачу до цього, майстер-клас професора Кельнської школи дав мені великий поштовх до розвитку та самовдосконалення. Фенеберг показав мені різні техніки трактування музики, мені зараз це допомагає грати твори 20-го століття в філармонії. Це вплинуло на якість мого виконання в цілому.
Коли я повернувся додому, перша моя думка була: «А як це можна привезти в Одесу?». Ми навіть домовились з філармонією, що нам нададуть безкоштовно зал. Але процес призупинився, оскільки привезти цілий гурт досифть дорого. Крім того, потрібні кошти на рекламу. Аби концерт відвідало хоча б 300 людей, їх потрібно змотивувати. А організувати все і потім грати в пустому залі немає сенсу. Сподіваюсь, що ми все ж таки зробимо щось схоже в Одесі.

Зараз йдуть розмови про спільні концерти навесні наступного року. Переробляється партитура, щоб привести все в сценічний вигляд для залучення вокалістів, і я консультую композитора гурту з приводу розширених технік гри на кларнеті.
Фото: Михайло Ксіда, Анжела Базик
Відео: Кирило Корсуненко