Довгий час тривали перемовини між Росією та Нідерландами і зрештою країни домовились, що мистецька частина лишається в Голландії, архівна – в Росії, і обидві сторони обмінюються електронними версіями своїх частин. Наразі весь обсяг архіву Харджиєва в електронному вигляді доступний в Амстердамі, а російська сторона обмежила доступ до архіву. Мені вдалось опрацювати понад 1500 одиниць зберігання та отримати електронні копії документів і творів, які мають для мене особливий інтерес.

Доступ до першоджерел відкриває зовсім інше бачення. Так, наприклад, в одному з портретів я помітила те, що неможливо побачити на репродукціях і не зазначено в архівах. Вся картина намальована в одному стилі, а обличчя жінки – в зовсім іншому з використанням інших фарб, кольорів та відтінків.Це помітно тільки під певним кутом зору, коли є можливість рухати картину і спостерігати, як від неї відображається світло. Така деталь наштовхує на думку, що роботу було перемальовано, або з якихось причин Малевич хотів замалювати обличчя жінки. Тобто стає зрозуміло, що навколо цієї картини відбувалась певна історія. Про це не зазначено в жодному дослідженні, а саме полотно не експонувалась жодного разу за 20 років.

Західно-європейські музейні інституції дуже демократично налаштовані та абсолютно відкриті для досліджень.

Це колосальна різниця у порівнянні з Україною, де архівні музеї закриті та зарегульовані, з абсурдними радянськими схемами роботи. В Стеделеку було достатньо надіслати email із запитом і вже за добу я отримала дозвіл на доступ до матеріалів. Коли я приїхала працювати до сховища музею, персонально для мене вивісили близько 30 живописних робіт Малевича. Навіть працівники музею і сховища ніколи не бачили всі ці картини разом, оскільки до мене ніхто не просив доступу до повної колекції. Мені також призначили двох асистентів, що допомагали з вивченням полотен.

У Нідерландах надзвичайно розвинений музейний сектор: в Амстердамі одна з найвищих у Європі концентрацій музеїв з багатотисячними зібраннями світових шедеврів.Там розуміють цінність культури, її впливовість, здатність змінювати світ, відповідно – вкладають кошти в її розвиток. Динамічно розвиваються різні креативні індустрії по всій країні, оскільки функціонують вже відпрацьовані процеси реалізації ідеї на всіх етапах: від абстрактного уявлення до конкретного результату. Так, в Амстердамі щорічно проводять найпрестижніший та найбільший у світі фестиваль документального кіно, а восени в Ейндховені проходить Голландський тиждень дизайну, провідна подія для північноєвропейського дизайну.

У рамках подорожі я провела 16 зустрічей з представниками голландських культурних інституцій та української спільноти Нідерландів і ми вже працюємо над розробкою спільних проектів. Я збираю репрезентативну підбірку літератури, що стосується українського мистецтва 20-21 століття, і за підтримки МЗС планую до кінця року передати її до музею, щоб створити там українській відділ з регулярним наповненням бібліотеки. Також кураторська рада Стеделіку зацікавилась ідеєю спільної виставки українського модернізму, що може мати місце за кілька років в Амстердамі та інших містах Західної Європи. Крім того, наступного літа музей та Фонд Харджиєва організовують конференцію, присвячену архіву Харджиєва, куди мене запрошено з матеріалами мого дослідження, а восени цього року директор фонду планує візит в Україну.